Рецензія
на навчально-методичний посібник Марʼяна Житарюка
«Теорії та моделі масової інформації»
(Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 220 с.)
Навчальна дисципліна «Теорії та моделі масової
інформації», яка викладається студентам спеціальності «Журналістика» у Львівському
національному університеті імені Івана Франка, має виразний підсумковий зміст,
узагальнює знання студентів з журналістики й журналістикознавства, розгорнута
як в теорію, так і історію масової інформації. М.Г.Житарюк запропонував якісну
програму з цієї дисципліни та навчально-методичний посібник, який цілком їй
відповідає.
Предмет під такою або аналогічною назвою викладається в багатьох
університетах України. Мета таких курсів — дати студентам знання з наукового
осмислення масової інформації та первісні навички наукової роботи. Такі знання
та навички передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою магістра
журналістики.
Теорія масової інформації розгортається в оптиці
історизму. Інформаційна діяльність людина набагато давніша за журналістику,
тому й знаходила перші теоретичні узагальнення ще в працях античних авторів,
як-от: у Платона. З іншого боку, журналістика в початковий період розвитку
не була масовою інформацією, а перетворювалася на таку поступово, з поширенням
промислової революції, законодавчим запровадженням обов’язкової початкової
освіти, появою масової людини. Це дуже важливі процеси, розуміти які повинен
кожний журналіст. Маємо справу не з історією професії, як іноді намагаються те
витлумачити. Це історія філософського осмислення проблеми маси, маскультури,
масової інформації та комунікації, свободи слова й свободи друку. Навчальний
посібник М.Житарюка в доступній формі надає студентові потрібні знання з цієї
навчальної дисципліни.
У посібнику розглянуті філософські концепції, які
стосуються теорії масової інформації, Мільтона, Гоббса, Локка, Мілля, Руссо,
Гегеля, Маркса, Леніна, ін. Причому про них сказано не скоромовкою, не в одному
абзаці, а достатньо розгорнуто; так, щоб дати уявлення про особливості
концепції. М.Житарюк показав найважливіше — філософські концепції не абстрактні
витвори людської думки, а інструмент практичної діяльності людини та людських
спільнот. Від теоретичного розвʼязання проблеми залежить практичне існування
журналістики. На численних історичних прикладах з провідних інформаційних країн
світу показаний звʼязок між теоріями та моделями масової інформації. Особливо
вражають приклади подібності російсько-радянської (більшовицької) та
німецько-фашистської моделі журналістики.
Перетворення журналістики на масову інформацію
ознаменувалося появою чотирьох сталих теорій її розвитку. Вони викладені вперше
в книзі Ф.Сіберта, Т.Петерсона, У.Шрама «Чотири теорії преси» (1956). М.Житарюк
розкрив зміст цих теорій преси, показав історичну наповненість цих теорій.
Кожний читач (студент) відчує в його викладі гарячий звʼязок своєї професії з
теоретичним осмисленням масової інформації.
Особливої актуальності творення моделей журналістики
набуло в ХХ столітті, коли на повну потужність розгорнулися ефірні та
електронні медіа. Вони поставили на порядок денний питання про звʼязок
журналістики з громадською думкою, політичною діяльністю, виборчими
технологіями. Тому в цей час таких моделей створено особливо багато, хоча й
відрізняються вони між собою, як правило, в деталях. Головна ж субстанція, яка
осмислюється в них і служить вододілом, — це категорія правди й служіння
суспільству правдою.
Автор поділив моделі соціальних комунікацій за
регіональним принципом, розглянувши західні, радянські, сучасні російські,
сучасні українські моделі. Важливо відзначити, що український матеріал
органічно увійшов у навчальний посібник, показавши життєздатність та
конкурентоспроможність української науки про медіа.
Методична організація посібника свідчить про високу
педагогічну культуру й майстерність професора М.Житарюка. Студент знайде в
ньому всі інструменти організації навчального процесу: схеми кількості годин за
навчальним планом, розподіл навчального часу, методичні вказівки до вивчення
курсу з наведенням структури практичних і семінарських занять, списку
контрольних запитань, бібліографії. Багато схем і таблиць розміщено в тексті при
викладі навчального матеріалу. Вони унаочнюють виклад, уприступнюють його для
студента.
Навчально-методичний посібник професора М.Г.Житарюка
«Теорії та моделі масової інформації» є цілісною, глибокою за змістом і доступною
за формою викладу книжкою. Вона, безперечно, заслуговує на рекомендацію до
друку. Сподіваюся, що її читатимуть не тільки у Львівському національному
університеті імені Івана Франка, але й в інших університетах України. Знаючи
наукову й навчальну продукцію наших авторів, можу авторитетно запевнити, що ми
стоїмо напередодні появи потрібного, свіжого, змістовного видання, яке
прикрасить нечисленну літературу медіа-освітян і багато років працюватиме на
користь української журналістської освіти.
3 березня 2015 р.
І.Л.Михайлин,
доктор філологічних наук, професор
кафедри журналістики Харківського
національного університету імені В.Н.Каразіна.
Немає коментарів:
Дописати коментар