ТЕОРІЇ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

http://tmk-ti-vdpu.at.ua/_ld/0/44_TEZY-TMI.pdf

Тези текстів лекцій

Житарюк М.Г. Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація). - Львів, 2015. - 220 с.

http://modeli-mi.ucoz.ua/_ld/0/7_-2015-3-.pdf

ББК Ч612.1

УДК 070.1

Ж-74

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано Вченою радою

Львівського національного університету імені Івана Франка

Протокол №____ від «____» _____________ 2015 р.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Йосип Дмитрович Лось,

д.п.н., проф., завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету ім. І.Франка

Ігор Леонідович Михайлин,

д.ф.н., проф., проф. кафедри журналістики Харківського національного університету імені В.Каразіна

Елеонора Георгіївна Шестакова,

д.ф.н., член Міжнародної медіалінгвістичної комісії (від України) Міжнародного комітету славістів (під патронатом ЮНЕСКО), м. Донецьк, Україна

Житарюк М.Г.

Ж-74   Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація): навч. посібн. – Львів, 2015. – 220 с. // http://modeli-mi.ucoz.ua/load/

© Житарюк М.Г., 2015, ЛНУ ім. І.Франка

Зміст

Змістовий модуль 1

«КОНЦЕПЦІЇ СВОБОДИ СЛОВА І ТЕОРІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ»

Тема 1. Ґенеза теорій і концепцій свободи слова                                 6-20

Тема 2. Авторитарна система журналістики                                      21-30

Тема 3. Лібертарійська система журналістики                                   31-35

Тема 4. Журналістика соціальної відповідальності                           36-41

Тема 5. Тоталітарна (соціалістична) система журналістики             42-47

Тема 6. Прикладні соціокомунікативні теорії                                     48-58

Тема 7. Когнітивні теорії і концепт журналістики                             59-68

Змістовий модуль 2

«МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ»

Тема 8. Модель інформаційного балансу                                            69-75

Тема 9. Західні моделі журналістики і масової комунікації              76-85

Тема 10. Радянські моделі журналістики і масової комунікації        86-93

Тема 11. Сучасні російські моделі журналістики                             94-107

Тема 12. Українські моделі журналістики                                       108-151

Тема 13. Огляд прикладних соціокомунікативних моделей          152-180

Додаток до змістового модуля 2                                                      189-195

Методичні вказівки до вивчення курсу                                          196-219

Рецензія доктора філологічних наук Е.Г.Шестакової

http://modeli-mi.ucoz.ua/load/recenzija_doktora_filologichnikh_nauk_shestakovoji_e_g/1-1-0-9

Рецензія

на навчально-методичний посібник

«Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація)»

Львів, 2015. – 220 с. // http://modeli-mi.ucoz.ua/load/

доктора наук з соціальних комунікацій, професора,

професора кафедри зарубіжної преси та інформації

Львівського національного університету ім. І. Франка

Житарюка Мар’яна Георгійовича

         В наш час занадто швидкого розвитку інформаційних, в тому числі й навчально-інформаційних потоків, писати навчально-методичний посібник з проблеми теорії масової інформації (масової комунікації) завдання нелегке та вкрай відповідальне. Науковець, викладач вищої школи стикається з колізією, в якій полюсами протиріч є бажання вибудувати власний, якщо й не авторський, проте особистісно маркований начальний курс і розуміння того, що вже забагато сказано та написане з предмету цього курсу. Сучасний науковець, професор, як правило, лише в окремих, виняткових випадках може бути автором піонерських навчальних курсів, проте має викладати (бо цього не дає уникнути логіка навчального процесу) загальні курси та відшуковувати свої ціннісно-змістовні, методологічні ракурси бачення традиційних питань та проблем. На цьому своєрідному перехресті ідейно-методологічних проблем й виявляється майстерність автора навчально-методичної літератури. Виходячи з такої логіки міркувань, маю наголосити, що М.Г. Житарюк у посібнику «Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація)» досяг головної мети: підібрати та структурувати науковий матеріал з проблеми масової інформації (масової комунікації) таким чином, щоб представити українським студентам максимальну повноту провідних світових теорій та підходів до питання масової інформації (масової комунікації), знайшовши при цьому гідне місце для української теорії та практики журналістики, масової інформації та комунікації.

         Навчально-методичний посібник професора М.Г. Житарюка, який є електронним виданням та вільно розміщений в інтернеті на авторському сайті, завдяки цій змістовній формі зберіг те, що цінується у лекціях, проте йде з академічно підготовленої та виданої навчально-методичної літератури. Маю на увазі живе лекторське слово, індивідуальний дискурс, які можуть здійснити себе через відтворення мовної (точніше – мовленнєвої) стихії людини. У навчально-методичному посібнику «Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація)» звучать три голоси, доречніше навіть казати, відбувається лекторська мовна гра (за Л. Вітґенштейном) трьома планами. Це вдалий в межах єдності обраного жанру та форми видання методологічний прийом, який привчає студентів-журналістів, майбутніх фахівців з масової комунікації до правил, моделей, смислових відтінків соціальної комунікації.

По-перше, пан Житарюк дає студентам добротний підбір філософської, політичної, наукової, художньо-публіцистичної літератури з питань масової інформації (масової комунікації). Показує, як проблеми журналістики, а поступово й масової комунікації ставали предметом філософської, соціально-культурної рефлексії. Робить він це й в текстах лекцій, й в завданнях для практичної та самостійної роботи. Пан Житарюк посилається на відомі наукові та навчальні видання з проблеми лекції, дослідження свої та своїх колег, обґрунтовує ідеї через віртуальні дискусії зі знаними науковцями, демонструє вміння погодитися зі своїми колегами та заперечити їм. Таким чином, він задає та вмотивовано показує студентам модель серйозної наукової комунікації, культуру осмислення проблеми, культуру самостійного вибору позиції та його вмотивування, культуру спілкування з колегами. Це голос академічного професора, виваженого оратора, який через величезний, відповідально підібраний спектр думок та позицій вміє сформулювати та сформувати необхідні провідні уявлення про предмет обговорення.

По-друге, пан Житарюк дає величезну кількість наочного матеріалу саме з української теорії та практики журналістики, масової комунікації. Він демонструє студентам, зіставляючи моделі російських, радянських, англійських, американських, французьких, українських тощо науковців із практикою українських ЗМІ, показує через конкретний матеріал, що було, що є та чому так є у вітчизняних ЗМІ, в українському культурному середовищі. При цьому пан Житарюк не боїться торкатися ані історично віддалених, ані сучасних, сьогоденних випадків, проблем. Він показує студентам і в лекційному матеріалі, і через завдання для практичної, самостійної роботи, що означає чесність із собою, як писав В. Винниченка. Україна (її проблеми, досягнення, вади, влада та прості люди, ЗМІ, здобутки науковців, прорахунки чиновників та політиків) є одним з ключових героїв навчально-методичного посібника пана професора. Таким чином, пан Житарюк вмотивовано показує студентам модель серозної, відповідальної публічної позиції науковця, викладача, громадянина України, який має відстоювати інтереси своєї Батьківщині. Це голос публічного інтелектуала, який бере на себе відповідальність за свою країну. А цьому студентів-журналістів ми маємо вчити не лише словом, ділом, а й тим, що будемо постійно оголювати прийоми, методи реалізації цієї нелегкої справи.

По-третє, пан Житарюк дає величезну кількість прикладів живого слова, гострого публіцистичного виступу, доречності каламбуру, іронії, жарту, сарказму. На фоні великої кількості схем, формул, графіків, якими постійно оперує пан професор, такий прийом не занадто здається зайвим чи недоречним. Навпаки, він урівнює чи, використовуючи улюблену, базову ідею пана Житарюка, віднаходить баланс, рівновагу між сухою, математизованою мовою структуралізму, відвертим прихильником якої виступає автор навчально-методичного посібника, та тим, що є живою душею журналістики та масової інформації (масової комунікації) – морально-етичними засадами, людяністю журналістів та ЗМІ. Таким чином, пан Житарюк вмотивовано та серйозно показує студентам, що за будь-якою схемою та формулою має стояти особистість, людина, яка вміє швидко та різноманітно реагувати на ситуацію, фахівець, його вибір, вміння його обґрунтувати та захищати. Це голос журналіста-практика, який вчить студентів вмінню практичного застосування того, що передбачає нібито суто теоретичний курс «Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація)».

Підсумовуючи рецензію, хочу наголосити наступне. Попре те, що в навчально-методичному посібнику можна знайти певні недоліки, висловити зауваження, не буду цього робити з двох причин. Перша: пан Житарюк довів вміння фахово працювати з величезною кількістю різнорідного філософського, наукового матеріалу, кваліфіковано відбирати, давати посилання як на класичні роботи з проблеми, так і на сучасні, що лише недавно ввійшли в науковий обіг. Саме цим він дає студентам змогу самим обирати подальший напрямок для наукового та практичного розвитку. Друга: пан Житарюк довів вміння задавати таку мовну гру зі студентом (за Л. Вітґенштейном), яка не може не навчити його бути фахівцем, якщо є бажання. Третя: плагіату немає. Усі посилання коректно оформлені.

Саме тому вважаю, що навчально-методичний посібник «Теорії та моделі масової інформації (Масова комунікація)» має право на життя.

Е.Г. Шестакова

д.ф.н., член міжнародної медіалінгвістичної комісії (від України) Міжнародного комітету славістів (під патронатом ЮНЕСКО)

03.05.2015 

Рецензія проф. І.Л.Михайлина

http://modeli-mi.ucoz.ua/load/recenzija_prof_mikhajlina_i_l/1-1-0-8

Рецензія

на навчально-методичний посібник Марʼяна Житарюка

«Теорії та моделі масової інформації»

(Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 220 с.)

Навчальна дисципліна «Теорії та моделі масової інформації», яка викладається студентам спеціальності «Журналістика» у Львівському національному університеті імені Івана Франка, має виразний підсумковий зміст, узагальнює знання студентів з журналістики й журналістикознавства, розгорнута як в теорію, так і історію масової інформації. М.Г.Житарюк запропонував якісну програму з цієї дисципліни та навчально-методичний посібник, який цілком їй відповідає.

Предмет під такою або аналогічною назвою викладається в багатьох університетах України. Мета таких курсів — дати студентам знання з наукового осмислення масової інформації та первісні навички наукової роботи. Такі знання та навички передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою магістра журналістики.

Теорія масової інформації розгортається в оптиці історизму. Інформаційна діяльність людина набагато давніша за журналістику, тому й знаходила перші теоретичні узагальнення ще в працях античних авторів, як-от: у Платона. З іншого боку, журналістика в початковий період розвитку не була масовою інформацією, а перетворювалася на таку поступово, з поширенням промислової революції, законодавчим запровадженням обов’язкової початкової освіти, появою масової людини. Це дуже важливі процеси, розуміти які повинен кожний журналіст. Маємо справу не з історією професії, як іноді намагаються те витлумачити. Це історія філософського осмислення проблеми маси, маскультури, масової інформації та комунікації, свободи слова й свободи друку. Навчальний посібник М.Житарюка в доступній формі надає студентові потрібні знання з цієї навчальної дисципліни.

У посібнику розглянуті філософські концепції, які стосуються теорії масової інформації, Мільтона, Гоббса, Локка, Мілля, Руссо, Гегеля, Маркса, Леніна, ін. Причому про них сказано не скоромовкою, не в одному абзаці, а достатньо розгорнуто; так, щоб дати уявлення про особливості концепції. М.Житарюк показав найважливіше — філософські концепції не абстрактні витвори людської думки, а інструмент практичної діяльності людини та людських спільнот. Від теоретичного розвʼязання проблеми залежить практичне існування журналістики. На численних історичних прикладах з провідних інформаційних країн світу показаний звʼязок між теоріями та моделями масової інформації. Особливо вражають приклади подібності російсько-радянської (більшовицької) та німецько-фашистської моделі журналістики.

Перетворення журналістики на масову інформацію ознаменувалося появою чотирьох сталих теорій її розвитку. Вони викладені вперше в книзі Ф.Сіберта, Т.Петерсона, У.Шрама «Чотири теорії преси» (1956). М.Житарюк розкрив зміст цих теорій преси, показав історичну наповненість цих теорій. Кожний читач (студент) відчує в його викладі гарячий звʼязок своєї професії з теоретичним осмисленням масової інформації.

Особливої актуальності творення моделей журналістики набуло в ХХ столітті, коли на повну потужність розгорнулися ефірні та електронні медіа. Вони поставили на порядок денний питання про звʼязок журналістики з громадською думкою, політичною діяльністю, виборчими технологіями. Тому в цей час таких моделей створено особливо багато, хоча й відрізняються вони між собою, як правило, в деталях. Головна ж субстанція, яка осмислюється в них і служить вододілом, — це категорія правди й служіння суспільству правдою.

Автор поділив моделі соціальних комунікацій за регіональним принципом, розглянувши західні, радянські, сучасні російські, сучасні українські моделі. Важливо відзначити, що український матеріал органічно увійшов у навчальний посібник, показавши життєздатність та конкурентоспроможність української науки про медіа.

Методична організація посібника свідчить про високу педагогічну культуру й майстерність професора М.Житарюка. Студент знайде в ньому всі інструменти організації навчального процесу: схеми кількості годин за навчальним планом, розподіл навчального часу, методичні вказівки до вивчення курсу з наведенням структури практичних і семінарських занять, списку контрольних запитань, бібліографії. Багато схем і таблиць розміщено в тексті при викладі навчального матеріалу. Вони унаочнюють виклад, уприступнюють його для студента.

Навчально-методичний посібник професора М.Г.Житарюка «Теорії та моделі масової інформації» є цілісною, глибокою за змістом і доступною за формою викладу книжкою. Вона, безперечно, заслуговує на рекомендацію до друку. Сподіваюся, що її читатимуть не тільки у Львівському національному університеті імені Івана Франка, але й в інших університетах України. Знаючи наукову й навчальну продукцію наших авторів, можу авторитетно запевнити, що ми стоїмо напередодні появи потрібного, свіжого, змістовного видання, яке прикрасить нечисленну літературу медіа-освітян і багато років працюватиме на користь української журналістської освіти.

3 березня 2015 р.

І.Л.Михайлин,

доктор філологічних наук, професор

кафедри журналістики Харківського

національного університету імені В.Н.Каразіна.

Рецензія проф. Лося Й.Д.

http://modeli-mi.ucoz.ua/load/recenzija_profesora_losja_j_d/1-1-0-10

РЕЦЕНЗІЯ

на навчальний електронний посібник

Житарюка Мар’яна Георгійовича

«Теорії та моделі масової інформації» (Львів, 2015, 220 с.)

Нормативний курс «Теорії та моделі масової інформації» є складовою дисципліни «Масова комунікація та інформація», читається студентам двох потоків (шести груп) на другому курсі на денному навчанні, а також на заочній формі. Поява навчального посібника – це, безперечно, не тільки поліпшення факультетської та університетської статистики щодо забезпечення навчальною літературою, а й реальний інструментарій одержання систематизованого матеріалу, поглиблення з його допомогою знань і навиків, необхідних майбутнім журналістам-універсалам та аналітикам.

Навчальний посібник проф. М.Г.Житарюка складається з двох змістових модулів: 1. «Концепції свободи слова і теорії журналістики»; 2. «Моделі соціальних комунікацій». Автор аналізує теоретичні концепції свободи слова в контексті їхньої ґенези (авторитарна, ліберальна, соціальної відповідальності, перехідна – нацистська, тоталітарна радянська (соціалістична)), окремо акцентує на прикладних соціально-комунікативних та когнітивних теоріях журналістики. По-новому звучить у посібнику М.Г.Житарюка модель інформаційного балансу. Цінним тут, безумовно, є й розгляд як західних, так і радянських моделей журналістики і масової комунікації, сучасних російських та сучасних українських моделей, огляд прикладних соціокомунікативних моделей.

Навчальний посібник автор доповнив додатком до змістового модуля та методичними вказівками до вивчення курсу, де, крім переліку рекомендованої літератури, структури курсу, сформульовано завдання на самостійне опрацювання і підготовку до контрольних робіт.

Вважаю, що навчальний електронний посібник доктора наук із соціальних комунікацій, професора М.Г.Житарюка є дуже своєчасним і потрібним для поліпшення навчального процесу в підготовці фахових журналістів, відповідає вимогам МОНУ, тому рекомендую його до схвалення вченою і видавничою радами Львівського національного університету імені Івана Франка, а за можливості, - й до друку на папері.

Рецензент – Й.Д.Лось,

д. п. н., проф., завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації

Львівського національного університету імені Івана Франка.

25.02.2015 р.

Сайт з курсу "Теорії і моделі масової інформації"

http://modeli-mi.ucoz.ua/load/

Уся актуальна інформація щодо курсу "Теорії і моделі масової інформації" на цьому сайті - http://modeli-mi.ucoz.ua/load/.
Бажаю Вам знань та успіхів!